Метод
SMART-цілі: приклади та чим вони відрізняються від афірмацій
SMART-ціль — це тест, який має пройти ваша ціль. Ціль-афірмація — речення, яке ви пишете щодня. Вони не суперники, і найкращі цілі використовують обидва підходи.
Метод
Ви, мабуть, чули, що люди, які записують свої цілі, досягають більшого. Ось що насправді з’ясували дослідники, чому письмо може допомагати і що змінюється, коли ви пишете з пам’яті.
Майже кожна книжка із саморозвитку каже одне й те саме: записуйте свої цілі. Ця порада така поширена, що важко зрозуміти, мудрість це чи просто звичка. То чому важливо записувати цілі і що про це кажуть дослідження?
Коротка відповідь: докази реальні, але скромні, і це не ті докази, які зазвичай цитують. У цій статті ми відділяємо міф від досліджень, пояснюємо, чому письмо може допомагати, і розглядаємо деталь, яку легко пропустити: чи пишете ви з пам’яті, чи копіюєте вчорашній список.
Можливо, ви чули цю історію. Випускників Гарварду чи Єлю запитали, чи мають вони записані цілі. Мали лише 3%. Через двадцять років ці 3% нібито заробляли вдесятеро більше, ніж усі інші разом.
Цього ніколи не було. Ніхто не зміг простежити це дослідження до реального джерела. Психологиня Ґейл Метьюз спеціально його шукала й у підсумку власного дослідження дійшла висновку, що це міська легенда. Якщо ви теж її цитували, ви не самі, але час про неї забути.
Одну корисну річ міф таки зробив: він спонукав до справжніх досліджень того, чи має значення запис цілей.
Ґейл Метьюз із Домініканського університету Каліфорнії провела експеримент саме на цю тему. Ось що повідомляє підсумок її дослідження:
Результати простими словами:
Це корисний результат, і варто чітко назвати його межі. Прогрес оцінювали самі учасники, спостереження тривало чотири тижні, і багато учасників вибули. До того ж ми знайшли дослідження лише у вигляді авторського підсумку, а не рецензованої статті. Тож воно підтримує ідею, що письмо допомагає, але не доводить, наскільки.
Зверніть увагу й на те, що просто запис не був найкращою умовою. Найвищі результати з’являлися, коли до письма додавалася підзвітність: поділитися зобов’язаннями й звітувати про прогрес. До цього ми ще повернемося.
Дослідження Метьюз не пояснює, чому письмо допомогло, тож доводиться дивитися на суміжні дослідження. Три ідеї добре узгоджуються з доказами.
Важко написати «стати здоровішим» і не помітити, наскільки це порожньо. Письмо змушує обирати слова, а вибір слів змушує бути конкретним.
Це важливо, бо конкретність — одна з найкраще підтверджених ідей у дослідженнях цілей. В огляді приблизно 35 років досліджень психологи Едвін Лок і Ґері Летем описують, як конкретні й амбітні цілі ведуть до кращих результатів, ніж розмиті на кшталт «зроби все, що можеш». Записану ціль легше зробити конкретною, бо видно, де вона розмита.
Дослідники пам’яті мають назву для користі від того, що ви щось створюєте, а не просто читаєте: ефект генерації. Метааналіз 86 досліджень, проведений Берчем і колегами, показав, що люди краще запам’ятовують інформацію, яку генерують самі, ніж ту, яку лише прочитали, — у середньому майже на пів стандартного відхилення.
У цих дослідженнях використовували, наприклад, пари слів, а не життєві цілі, тож це аналогія, а не прямий доказ. Але логіка переноситься. Ціль, яку ви сформулювали власними словами, ви вже обміркували, і її легше запам’ятати, ніж скопійовану з шаблону.
Не можна відстежувати те, чого не записано. Метааналіз Гаркін і колег 2016 року об’єднав 138 експериментів (майже 20 000 людей) і виявив, що втручання, які спонукали людей стежити за своїм прогресом, покращували досягнення цілей. Ефект був сильнішим, коли прогрес фізично записували або робили публічним.
Більшість цих досліджень стосувалися поведінки щодо здоров’я, як-от харчування чи куріння, тож не варто переносити їх на будь-які цілі. Проте закономірність узгоджується з результатом Метьюз: записаний слід плюс трохи підзвітності переважають приватний намір.
Тут більшість порад зупиняється. Вони кажуть записувати цілі, але не кажуть як. А між переписуванням цілей з пам’яті й копіюванням минулотижневого списку є реальна різниця.
Витягування чогось із пам’яті зміцнює спогад сильніше, ніж повторний перегляд. Генрі Редігер і Джеффрі Карпік перевірили це 2006 року. Студенти читали уривки тексту, а потім або перечитували їх, або проходили тести на пригадування. Через п’ять хвилин перечитування виглядало краще. Але через два дні й через тиждень студенти, яких тестували, пам’ятали значно більше, хоча перечитування додавало їм більше впевненості.
Над цією деталлю варто замислитися. Копіювання списку здається продуктивним і звичним. Але звичність — не те саме, що знання.
Ніхто не проводив дослідження, яке порівнювало б «цілі, записані з пам’яті» з «цілями, скопійованими з учорашнього дня». Стверджувати інше означало б вигадувати. Але дослідження пам’яті підказують розумне припущення:
На цій ідеї тримається щоденна практика Брайана Трейсі, яку ми пояснюємо в нашому посібнику з методу 10 цілей: десять цілей, які переписують щодня, не заглядаючи в старі. Тому Tenly і приховує попередні записи цілей на 30 днів. Блокування на 30 днів — не обмеження заради обмеження. Воно прибирає спокусу копіювати, тож ваш список лишається тим, що ви пригадуєте, а не переписуєте.
Якщо самого письма замало, що ще допомагає? Найуспішніші групи Метьюз підказують: план дій і трохи підзвітності. Ось простий ритуал, побудований на цьому.
Усе це займає близько п’яти хвилин, а повний ритуал можна побачити в описі того, як записувати 10 цілей щодня.
Спробуйте в Tenly: Щоранку пишіть свої цілі з пам’яті, обирайте ціль «Чарівна паличка» й позначайте один крок. Увечері Вечірній огляд дає змогу переглянути цілі дня. Оскільки старіші записи приховано, ви пригадуватимете цілі, а не копіюватимете їх.
Тут варто тверезо дивитися на речі, бо ажіотаж довкола постановки цілей може шкодити.
Чесно можна сказати ось що: запис цілей — дешева й швидка звичка з правдоподібним механізмом і певними доказами на її користь. Це добра причина спробувати її протягом місяця й подивитися, що ви помітите.
Усі джерела англійською.
Певні докази цього є. В одному дослідженні люди, які записали цілі, через чотири тижні повідомили про більший прогрес, ніж ті, хто лише про них думав. Дослідження було невеликим і спиралося на самооцінку, тож це добрий знак, а не гарантія.
Ні. Історію про те, що 3% випускників мали записані цілі, а згодом заробляли вдесятеро більше, так і не вдалося простежити до реального дослідження. Психологиня Ґейл Метьюз, яка провела справжній експеримент із записаними цілями, назвала її міською легендою.
Дослідження цілей не дають на це однозначної відповіді. Схоже, важливо, щоб ви самі добирали слова й зберігали запис. Обирайте те, що робитимете щодня. Підходять і блокнот біля ліжка, і застосунок у телефоні.
Дослідження пам’яті показують, що інформація, яку ви самі генеруєте й пригадуєте, зазвичай запам’ятовується краще, ніж перечитана. До того ж письмо з пам’яті показує, які цілі для вас досі живі, а які непомітно згасли.
Достатньо, щоб охопити все важливе, але не стільки, щоб не змогти пригадати їх без підглядання. Десять — поширене число, бо воно вміщується в голові. Можна почати з меншого, і список виросте сам.